Громада Приірпіння

Процес децентралізації навіть на Київщині почався за участі колишніх представників Партії регіонів.

Поблизу столиці земля – це джерело швидкого збагачення.

Не дарма міський голова Ірпеня забудовникВолодимир Карплюк декларує за рік 67 квартир.

Це абсолютний рекорд для України.

Оскільки через дерибани вільної землі для забудови в Приірпінні майже не залишилось, децентралізація – це можливість приєднати сусідні громади і пограбувати їхній земельний ресурс за старими добре налагодженими схемами – такими як Біличанський ліс, Бучанське межигір’я.

Саме тому мало не щодня на проведення бесід з населенням сіл та селищ, що знаходяться в межах 50-ти кілометрової зони від Києва витрачає свій час і міський голова Бучі екс-регіонал Анатолій Федорук, і його кум мер Ірпеня Володимир Карплюк.

За словами джерел, і в Бучанській, і в Ірпінській раді гонитва за приєднанням землі практично розсварила кумів.

Екс-регіонал Федорук не гребує нічим – іде просто на подвір’я людей, пояснюючи селянам як добре їм буде, якщо вони приєднаються до Бучі.

Селяни на таку активність з боку екс-регіоналів навіть викликали міліцію.

Але правоохоронці не в змозі зупинити наміри дерибанників. Політики нахабно лізуть і починають свою промову тим, що буцімто діють на виконання закону “Про об’єднання територіальних громад”.

Задля більшої переконливості разом з Федоруком по селах в робочий час їздять цілі делегації з Бучанської ради. З-поміж свити заступниця Федорука екс-регоналка Ніна Ященко, яка відома тим, що в 2010 році зареєструвала на Київщині клон “Батьківщини”, секретар ради екс-регіонал Василь Олексюк, який погрожує бучанцям фізичною розправою, екс-депутат та колишній зек Іван Лисенко та інші.

Ходять вони з роздрукованою картою об’єднаних громад, яку ніхто ще у такому варіанті не погоджував.

Але на ній ніде не написано, що це просто ПРОЕКТ Бучанської міської об’єднаної громади.

Кум Федорука Володимир Карплюк агітує за приєднання не до Бучі, а Ірпеня. І теж витрачає кошти на поліграфію.

Ставлення до громади Немішаєво, яку хочуть приєднати до Бучі, видно з того, де і як паркується мер-агітатор. Для того, хто роздає ліс для дерибану родини екс-нардепа комуніста Калєтніка, паркуватися на газоні – цілком прийнятне.

“А як іще може поводити себе на чужих землях загарбник, який знищив у Бучі весь ліс і все забудував багатоповерхівками? Йому потрібне одне – земля для будівництва, яка під Києвом на вагу золота“, – говорить місцевий мешканець Андрій.

У Бучі вільної землі вже не лишилося. За часів управління Федорука ліс був переведений у зелені насадження й відданий під забудову.

Окрім того, що в Бучі був знищений ліс, на останній сесії під багатоповерхову забудову було виділено 306 га землі. На цей раз прикривались тим, що землю нададуть учасникам АТО. Але прізвищ АТОвців не було. Та й до чого виділення землі для АТОвців, коли мова йде про багатоповерхову забудову?

Це майже вся вільна земля в місті Буча. Тому тепер треба шукати нову – для забудови.

У сусідньому селі Блиставиці на “виконання закону про об’єднання територіальних громад” цими вихідними провели навіть голосування щодо приєднання.

До слова, Блиставицю Буча “приєднує” до себе вже не перший рік. Люди кажуть, що паї в селі мають посадовці та депутати Бучі, а забудовувати паї можна лише змінивши цільове призначення. Оскільки влада Бличтавиці цього не робить – треба ввести ці землі в межі населеного пункту та проголосувати.

Кілька років тому Федорук уже робив спробу приєднати Блиставицю до Бучі, але без закону про місцевий референдум йому цього зробити не вдалося.

Минулого року представники Федорука навіть вивішували на сільській раді Блиставиці прапор Бучі. Тоді в соцмережі ця подія викликала осуд такого вчинку.

Цими вихідними селянам пропонували обирати, до кого приєднатися з чотирьох населених пунктів. Як на справжньому голосуванні стояли урни, не було лише міжнародних спостерігачів.

Урна кума Федорука була геть порожньою.

Експерт з питань децентралізації, громадська діячка Римма Білоцерківська так прокоментувала голосування в Блиставиці у мережі ФБ:

“У Блиставиці провели фактично референдум без відповідного закону. Їм потрібно було провести громадські слухання!“, – говорить Білоцерківська.

Та й бюлетені для голосування роздрукували на простому папері, як і в Криму, у них не було відривних корінців. Але найбільше питань викликала печатка з дивним написом – “для пакетів”.

Такі “бюлетені” міг отримати будь-хто, а не лише мешканець населеного пункту, який мав би голосувати за майбутнє своєї громади.

“Я не мешканець Блиставиці, але не приховував наявність у мене талонів на голосування. Талончики мені надали люди, напевно, жителі Блиставиці, які зрозуміли нікчемність цього “референдуму”. Я їх взяв як доказ того, що їх можуть взяти й кинути в скриньку для голосування зацікавлені особи в будь-якій кількості. Від моменту отримання талончиків до завершення “референдуму” доходило до трьох годин. За цей час можна було ще п’ятсот талончиків надрукувати і вкинути. Враховуючи прихильність організаторів “референдуму” до об’єднання з Бучею, можна припустити можливість вкидання на користь Бучі”, – говорить депутат Гостомельської ради Юрій Марчук, який був у складі делегації від Гостомеля.

Так і не зрозуміло, яким чином було проведене голосування, яке вирішувало подальшу долю багатого на землі, ліс та водні ресурси села.

Послухати про долю Блиставиці прийшли й учасники АТО. Дмитро Савчук, боєць батальйону “Донбас” та голова спілки учасників АТО Бородянського району був вражений нахабною поведінкою гостей з Бучі, які кидалися на представників громади села й ображали їх:

“Прийти на засідання нас попросили побратими, мешканці Блиставиці, які зараз в зоні бойових дій. Перше, що нас вразило, те, що скриньки для голосування стояли в коридорі й були вже заповнені до початку так званих громадських слухань. У будь-кого була можливість вкинути в них, що завгодно”.

“Коли ми намагалися пояснити людям, що в них можуть забрати землю, знищити ліси і взагалі їх ошукують, на нас налетів Іван Лисенко й почав обзивати клоунами й провокаторами й почав закривати нам рота. Уявіть, нам, місцевим, вже вказують на місце “гості” з Бучі. Що буде далі?”, – розповів Савчук.

“До кінця зборів люди в залі почали вимагати переголосування, але їх ніхто не хотів слухати. Організатори зборів сказали, що можна буде потім оскаржувати це голосування. Але хто буде це робити? Бабусі, чи хлопці в АТО?“, – обурився боєць.

Але не встигли закінчитися збори, як уже були готові протоколи й результати, про що на своїй сторінці в ФБ повідомив екс-юрист Бучанської ради, який готував рішення про переведення лісу в зелені насадження й був довіреною особою на виборах у Федорука.

Поки мешканці Блиставиці були в залі, організатори встигли навіть заповнити протоколи.

Блиставиця потрібна Бучі як стратегічний об’єкт. Тут є вода та багато вільної землі, за рахунок якої молоді хлопці з села стають мільйонерами, ні дня не працювавши в бізнесі, як Федорук. Або як мер Ірпеня Володимир Карплюк після забудови Приірпіння декларує потім і мільйони, і десятки квартир.

Громада Блиставиці лише потім зрозуміла, на що найближчим часом перетвориться їхнє село. Обговорення про плюси та мінуси приєднання розпочалося ПІСЛЯ голосування.

Так люди могли дізналися, що в Бучі, де останні роки вводяться в експлуатацію новобудови і не будується інфраструктура, діти в школі навчаються вже в три зміни.

Про те, що у Федорука не вдасться випросити жодної копійки на інфраструктуру та інші потреби на зборах розповів депутат Бучанської ради, який донедавна був у команді Федорука, Євген Олексієнко.

Він сказав, що кілька років просив у Федорука виділити кошти на ремонт дороги на своєму окрузі, але делегація з Бучі, зокрема, Іван Лисенко, почали обзивати його провокатором та фальсифікатором.

І чи знайдуться в селі тепер активісти, які будуть боротися за збереження лісу, як, наприклад, в Коцюбинському чи Гостомелі? Сумніваюся. Бо вони вже дали себе ошукати дерибанникам.

Мешканці села були обурені таким ставленням до них організаторів зборів, але їм не давали сказати слова, забирали мікрофон. Тетяні вдалося сказати кілька слів про це так зване голосування, але її звинуватили в тому, що вона розводить балаган.

“У залі було чоловік 100. Я спитала, чи всі проголосували і мені півзали показали бюлетені. А в скриньках вже лежало більше 300 бюлетенів. Де вони взялися? Все було куплене й сфальсифіковане. Голосування проводила група, яка за об’єднання з Бучею. Організовував голосування Андрій Ярмоленко, він за об’єднання з Бучею. Йому пообіцяли в Бучі, що він буде обраний старостою в Блиставиці – ось він і старався. Я вийшла до мікрофону, сказала, що заберуть в людей городи, попродають паї, забудують ліс, заберуть воду, як ми будемо виживати?”, – розповідає мешканка Блиставиці Тетяна.

“У селі мають право голосу 864 чоловіки. Треба питати у них у всіх”, – додає Тетяна.

Але головне питання: чому децентралізація розпочалася тоді, коли на місцях залишилися представники попередньої влади – знані на всю Україну дерибанники?

Як можна вірити людині, яка пустила під сокиру увесь ліс в місті, яке очолює? Як можна дозволити керувати містом тому, кого після розгону майдану і розстрілів людей просили скласти партквиток, а він відмовився це зробити?

Як можна вважати законним ось такі громадські слухання з бюлетенями, як в Криму і печатками “для пакетів”? Давайте тоді визнавати результати голосування в Криму, ЛНР, ДНР.

У них теж, виходить, децентралізація за цими принципами і з такими бюлетенями пройти може?

Очільник КОДА Володимир Шандра, якого призначив президент Петро Порошенко, сказав, що можна буде провести місцевий референдум і опитати людей, куди вони хочуть приєднуватися.

Але він добре знає, що закону про місцевий референдум немає. І на питання, яке йому поставили журналісти в Гостомелі, чіткої відповіді не дав.

Просто гарант, який обіцяв, що будемо “жити по-новому” підписав закон. І просто його треба виконати на місцях. Саме тому добровільне об’єднання перетворюється на добровільно-примусове, коли без жодних компетентних і об’єктивних пояснень людей змушують робити несвідомий вибір. І все заради подальшого дерибану.

Та і як можна об’єднати взагалі те, чого не існує. Наприклад, в Бучі нема зареєстрованої територіальної громади міста.

З ким Буча в такому разі може об’єднатися за результатами голосування під грифом “для пакетів”?

А збільшення свого міста для кожного кума – це шанс не лише роздерибанити землі, а й спробувати свої сили у вже освоєному окрузі на наступних парламенських виборах.

Олена Жежера, журналіст для “Української правди. Київ”