Громада Приірпіння

25 жовтня, у вівторок, Печерський суд прийматиме рішення чи відсторонити від посади Бучанського міського голову Анатолія Федорука.

Я пам’ятаю діяльність Василя Олексюка на початку злету його кар’єри як штатного працівника Бучанської ради на посаді начальника відділу благоустрою. Він був тихий непримітний хлопчина.

Пізніше він разом з юристом Бучанської ради та депутатом Ігорем Бартківом заснували ріелторську кантору ТОВ “Правник”, основна функція якої полягала в оформлені та продажу землі.

Будучи наближеними особами до міського голови Анатолія Федорука, Олексюк та Бартків займалися оформленням землі на підставних осіб та подальшим її продажем або переоформленням.

Зараз директором ріелторської контори “Правник” є син Олексюка – Андрій Васильович Олексюк.

Серед засновників числиться депутат Бучанської ради від “Батьківщини” Олег Квашук. Його ще називають “казначеєм”. Саме Квашук займався оформленням землі в Бучі на підставних осіб та подальшим переоформленням на ВІП-клієнтів. Окрім Квашука, серед засновників значиться екс-юрист та екс-депутат бучанськох ради від партії “Пора” Ігор Бартків, який через підставних осіб отримав не одну земельну ділянку в лісовій зоні Бучі.

Але “Правник” запам’ятався бучанцям не лише земельними аферами, а й іншими подіями з трагічними наслідками.

Так, у січні 2006-го року в офісі “Правника”, де на той час був ще й офіс партії “Наша Україна” відбулася екзекуція над одним з працівників цієї фірми.

Чоловіка на ім’я Роман Перекопський було жорстоко до напівсмерті побито особисто Василем Олексюком та охоронцем цієї фірми Андрієм Блонським.

До слова, зараз Блонський АТОвець, який активно захищає свого кума й “подєльніка” Василя Олексюка під стінами ГПУ.

Але повернемося до історії з Перекопським.

Через рік після побиття молодий чоловік помер. Родичі звинувачують в його смерті Олексюка. Зокрема, такої думки мати Перекопського.

Також, я переконаний, що Олексюк, так само як і Федорук брав активну участь в розбудові “бучанських межигір’їв”.

В 2012 році Олексюк став секретарем Бучанської міської ради. Саме в пік розбудови маєтків Калєтніка в Бучі. До слова, оформлення великих площ землі через таку велику кількість підставних осіб не могло б відбуватися без прямої участі секретаря ради пана Олексюка. З приводу цього дерибану в ГПУ також відкрите кримінальне провадження.

В цих схемах Олексюк брав безпосередню участь і не забував про себе.

В моєму розпорядженні є документи, в яких чимала кільксть підставних осіб передають право розпоряджатися своїми ділянками Олексюку.

Ці люди, зазвичай, отримували мізерну винагороду за використання своїх паспортних данних.

Але найбільший цинізм Олексюка в тому, що після Ухвали Вищого спеціалізованого суду та Постанови Верховного Суду він і далі продовжує дерибанити землі лісового фонду.

Навіть не дивлячись на те, що його колеги-депутати офіційно його попереджали про те, що ці рішення будуть прийняті всупереч всіх рішень судових інстанцій.

Олексюк був переконаний у своїй безкарності й ставив свої підписи під злочинними рішеннями, а Федорук хитро самоусунувся.

Зараз він прикриває свої злочини тим, що землі він виділяв атовцям та членам їхніх родин. Але це неправда. Насправді, атовці отримали лише частину з цих ділянок. Решта була оформлена на підставних й продана.

Яскравим прикладом виведення землі на себе є видача ділянки атовцю Головатенку, який її одразу ж подарував дружині голови земельної комісії Бучанської ради Миколи Григоруся.

Депутати, в тому числі й Григорусь, які активно брали участь у схемах, зараз є постійними учасниками пікетів на захист Олексюка та Федорука.

Так, у грудні 2015 року депутати роздали 6 земельних ділянок, загальною площею близько 60 соток, людям, які виконали традиційну в регіоні роль підставних осіб. Деякі депутати висловилися проти цього виділення, але більшість проголосувала “за”. Тоді підтримали виділення землі в лісі Федорук та Олексюк.

Нові власники землі були власниками лише номінально.

Цікаво, що з-поміж тих шести, хто отримав на папері земельну ділянку, лише один бучанець. Окрім того, відомо, що заяви були написані напередодні сесії у той час, як бучанці роками чекають на те, щоб отримати земельну ділянку. Ось список тих, кому дісталася земля.

Катерина Володимирівна Кислова проживає в місті Миронівка, Київська область, заяву на отримання земельної ділянки написала 22 грудня 2015 року. 10 соток на неї оформили за адресою: вул. Революції, 15-л.

Дмитро Сергійович Шкарупа, єдиний бучанець у списку, 1988 року народження – хлопцю 25 років, заяву написав 22 грудня 2015 року, за 2 дні до сесії. 10 соток на хлопця оформили за адресою: вул. Революції, 15-к.

Андрій Васильович Протас – проживає у місті Бородянка.  Заяву на отримання земельної ділянки написав 24 червня 2015 року. Отримав ділянку розміром 10 соток за адресою: вул. Грибоєдова, 2-т.

Тетяна Володимирівна Оспачук – прожива в селищі Немішаєво, заяву написав 21 січня 2015 року. 10 соток на жінку виділили за адресою: вул. Грибоєдова, 2-у.

Артем Анатолійович Бабенко –  (в заяві вказане місце проживання місто Ірпінь, але за паспортом реєстрація – м. Світловодськ). Заява була написана 16 грудня 2015 року, за 8 днів до сесії. 10 соток на ім’я Бабенка були виділені за адресою: вул. Ганни Барвінок, 13.

Артем Віталійович Корольков в заяві вказав місто Київ. Згідно паспорту адреса реєстрації м. Алчевськ, Луганської області. Заява написана 8 квітня 2015 року. Його 10 соток розташовані також по вулиці Ганни Барвінок, за номером 11.

Тут треба сказати, що в Бучанській раді діє так званий первинний ринок з продажу землі. Депутати оформлюють землю на підставних осіб, потім ці особи пишуть довіреність на когось із депутатів, як ми бачили вище на прикладі Олексюка, й продають ділянки певним потрібним особам.

Ціна на такі ділянки вдвоє нижча за ринкову – зараз це близько 5 тисяч доларів, але ті, хто її придбали, стають частиною злочинної схеми.

Гроші за землю отримують депутати ради, мер та його заступники. Можливо ще й працівникам ради перепадає, інакше як можна пояснити їхню рабську поведінку.

Тож, проста математика. 60 соток землі, вартістю 5 тисяч доларів за сотку – це 300 тисяч доларів, якщо помножити цю суму на 26 – маємо майже 8 мільйонів гривень. Для порівняння – це еквівалент річного бюджету селища Коцюбинське. І це лише за одну сесію! Ці кошти наповнюють не бюджет міста Буча, а кишені депутатів, Федорука та Олексюка. Саме тому вони так і лізуть в раду, щоб дорватися до ресурсу громади.

Бувають також варіанти оплати за землю не готівкою, а якимись ремонтними роботами або благоустроєм на згадану суму, а потім кошти, які закладені в бюджет для цих робіт, просто кладуться в кишені Федорука та депутатів.

Зараз власником 4-х з 6-ти вищезгаданих земельних ділянок у лісі, виданих підставним особам, є директор Інтренет-провайдера “Бест” Олексій Зіневич, який розсилав смс-повідомлення із закликами підтримати Федорука на псевдовіче.

До слова, акти на ці земельні ділянки зараз скасовує в судах прокуратура й через них в тому числі зараз притягається до кримінальної відповідальність секретар ради Олексюк.

Цілком логічно й закономірно, що зараз за свої багаторічні злочини з розкрадання державної та комунальної власності потрібно нести персональну кримінальну відповідальність.

Потрібно бути справжнім чоловіком, щоб визнати свою вину та покаятися, а не переводити свою злочинну діяльність у політичну площину й погрожувати простим бучанцям відключенням світла, блокуванням адмінприміщень та блокуванням траси.

Заклики прихильників та спільників Олексюка та Федорука, в тому числі й членів партії “Батьківщина”, яка стояла біля витоків дерибану у Приірпінні, про знищення місцевого самоврядування у мене особисто викликають сміх. Адже зрозуміло, що вони прийшли захищати не владу, а свої шкурні інтереси та нагріті біля владного корита місця.

 Автор: Віктор Бархоленко, бучанець